Панангин при колите

Меморіал скорботна мати в запоріжжі

08-фев-2015 12:40
Автор: p70x
Просмотров: 2002
Комментариев: 14

Пам’ятник «Скорботній матері» в Запоріжжі був урочисто відкритий у 1975 році. Автором цього проекту виступив відомий радянський скульптор Володимир Дубінін. Знаходиться він на вул. Леніна, 72 навпроти вул. Глісерна, у сквері між вул. Горького, 73 та просп. Леніна, 70 Пам’ятник «Скорботній матері» присвячений пам’яті вбитих солдатів і офіцерів Радянської Армії, що загинули під час Другої Світової війни.

У братській могилі біля підніжжя пам’ятника поховано більше півтори тисячі радянських солдатів, які поклали свої життя для захисту радянського народу від німецько-фашистських загарбників. Деякі історики стверджують, що скульптура «Скорботна мати» більше схожа на зображення нареченої, ніж матері. Висота пам’ятника близько 2,5 метрів, а сам меморіальний комплекс розташований в невеликому парку імені В. Я. Климова. Напередодні Дня визволення Запоріжжя від німецько-фашистських поневолювачів відбулись урочистості біля меморіалу "Скорботна мати", що на правому березі Дніпра. Звучить Державний гімн України. Керівник області нагадав присутнім, які страшні дні довелося пережити нашим землякам майже 70 років тому.

Це свято увібрало пам'ять про все, що відбувалося в страшні роки війни.22 червня 1941 люди прокинулись у її пеклі, яке тривало довгі чотири роки. Запоріжці одними з перших відчули на собі, хто такі німецько-фашистські загарбники, - зазначив посадовець. За його словами, щоб зберегти навічно пам'ять про героїзм ветеранів, в області буде знятий фільм, у якому відобразиться весь період визволення Запорізького краю.

Ми повинні висловлювати свою любов та вдячність нашим ветеранам через створення для них гідних умов життя, - підсумував Олександр Пеклушенко. Наш обов'язок - зробити все можливе, щоб оточити ветеранів турботою, створити для них гідні умови життя. - Я була медсестрою в медсанбаті, - поділилася спогадами з кореспондентами "Запорізької правди" учасник бойових дій Олександра Платонівна Кондакова. - Призвали мене з міста Горького нині Нижній Новгород. Почала бо-йовий шлях під Сталінградом. Усе життя мрію про те, щоб молоді покоління не зазнали того лихоліття, що випало на нашу долю. А ось Володимир Якович Гонтар пішов воювати в тринадцять літ. Був розвідником 374-ї стрілецької дивізії. - Виконував розвідувальні завдання командирів, - розповів він. - Там, де дорослим було важко пройти, - посилали мене.

При визволенні Запоріжжя був поранений. Два роки довелося лікуватися в госпіталях.